СПОГАДИ... ПРО МАЙБУТНЄ?
З архіву статей
ЕКОЛОГІЧНІ КАТАСТРОФИ. НА ЗЕМЛІ ВОНИ ВЖЕ БУЛИ...
СПОГАДИ... ПРО МАЙБУТНЄ?
Минулої осені не раз доводилось чути, що за всіма народними прикметами зима обіцяє бути холодною, сніжною. Не збулося. Хто зниже плечима і оголосить старовинні прикмети забобоном. А хто і занепокоїться: чи не «зрушило» щось у нашому природному механізмі настільки, що йому перестали відповідати вікові спостереження предків? Саме так ставиться до цього і доктор геолого-мінералогічних наук Ю. В. ТЄСЛЕНКО. Юрій Володимирович — президент Українського палеонтологічного товариства. Здавалося б, сьогоднішня погода повинна цікавити його лише «на побутовому рівні», як нас з вами. Але так усе у нас зав'язано в один вузол, що і палеонтологія може опинитись на гребені проблем сьогоднішнього, а то і завтрашнього дня. Про це і розмовляє вчений з кореспондентом РАТАУ.
— Сьогодні ми всі відчули,— говорить він, — особливий інтерес до історії, в ній шукаємо відповіді на багато пекучих питань. Але ж і палеонтологія — теж історія, вона шукає коріння всього живого, вивчає органічний світ геологічного минулого і умови його існування.Власне, вся історія нашої Землі з точки зору геолога — це історія змін, які постійно відбуваються з нашою планетою. Тут панує інший лік часу. То збільшуються, то зменшуються площі морів. То здіймаються, то опускаються гори. Спалахи вулканізму змінюються спокійнішими епохами. Зменшуються викиди вулканічного матеріалу, змінюється склад атмосфери... І все живе старається пристосуватись до цих змін, а хто не може — змушений піти з історичної арени.
Іде процес видоутворення. Але оскільки він так тісно пов'язаний із зміною умов на Землі, то викопні залишки живих організмів і гірські породи, що їх вміщують, багато чого можуть про ці умови розповісти. Ми знаємо, що для утворення вугілля необхідний пишний рослинний покрив при високій вологості. А, наприклад, для бокситів — досить жаркий вологий клімат при умові кількох місяців сухого сезону.
- Та ось «погода» починає псуватись. Справа йде до зміни кліматичних епох. І...
І флора, і фауна, які вже було пристосувались, почували себе чудово, втрачають таке самопочуття. Це дуже легко помітити, бо на сцену виходять так звані пригнічені форми дрібніші, недорозвинені. Як це виглядає, допоможе уявити хоча б такий приклад. Недавно я був у Білорусії, у місті Солігорську. Там добувають і перероблюють калійні солі. Працюють уже чотири комбінати, будується п'ятий. Все непотрібне йде у відвали, залишки солі розмиваються водою, розносяться вітром. Так от, раніше тут були чудові яблуневі сади. Яблуні ростуть там і зараз, але їх не впізнати — плоди маленькі, гіркі. На жаль, таких прикладів можна навести немало, в тому числі і по Україні.
— Юрію Володимировичу, ви якось непомітно перейшли до нашого часу...
— Чому ж непомітно? До нього я і веду. Людина стала силою, яка активно змінює природу. Інтенсивність її діяльності значно перевищує природні процеси. У нас на очах в Чорному і Азовському морях завдяки справді неймовірним скидам докорінно змінюються умови життя морських мешканців. Або, наприклад, каскад Дніпровських ГЕС, збудований, незважаючи на попередження вчених. Тут відбувається підтоплення і засолення грунту, вода застоюється, цвіте.
Виникає запитання; де летальні для живих організмів межі цих змін? З якого моменту той чи інший організм вже не може це винести і гине? Ясно, що такі речі треба навчитись передбачати, щоб не довелося потім констатувати вже здійснене. Зокрема, чим нам загрожує підвищення в атмосфері вуглекислоти, «парниковий ефект»?
- Таненням льодів, підвищенням рівня морів і океанів...
- Так, до такої перспективи ми вже починаємо звикати. Ну а ще? Як себе почуватимуть рослини? Дослідження американських учених показують: покритонасінні — а саме вони становлять сьогодні початкову ланку багатьох харчових ланцюжків — спочатку реагують підвищенням життєвої активності, але потім їх функції різко пригнічуються. І тут існують свої летальні межі. Ще в 70-і роки я пропонував поставити експеримент — це зайняло б років з півтора - і промоделювати на фітотроні умови змінюваного середовища, яке відтворюють палеонтологи. Тоді це нікого не зацікавило.
Тим часом, сьогодні стає ясно, що, прогнозуючи можливі наслідки тих чи інших змін в екологічній ситуації, цілком необхідно залучати і палеонтологію.
Два роки тому міжвідомчий Геофізичний комітет при президії АН УРСР виступив з пропозицією про організацію проектів у рамках робіт Міжнародного геодезичного і геофізичного союзу і Міжнародного союзу геологічних наук. Одним з найважливіших при цьому було названо проект вивчення екологічних катастроф в історії Землі, зокрема, на рубежі крейдового і палеогенового періодів. Передбачається провести комплекс досліджень для повнішого вивчення переломних моментів в історії нашої планети, щоб потім спроекціювати одержані дані на палеонтологічні уявлення про зміни в органічному світі планети. Це допоможе краще уявити собі, що може статися з нами в майбутньому.
...Ми знаємо сьогодні, що навіть при ядерній катастрофі життя на планеті не припинилося б повністю. Як показують палеонтологічні та інші дослідження, синьо-зелені водорості здатні існувати в анаеробному середовищі при дуже високому радіоактивному випромінюванні і надвисоких температурах.
З них міг би початись новий виток у розвитку життя на планеті. Але для людства це вже не має значення.
Розмову вела Н. КУРОЛЕНКО.
Показать/скрыть форму отправки
