З архіву статей про НЛО

Як осягнути вищий розум?

/  «ПРАПОР КОМУНІЗМУ* / 1 квітня 1990 року / № 77 / 3676/  2 стор 

Якою притягальною не с те­орія інопланетного походжен­ня НЛО, вона асе ж лишаєть­ся тільки однією з гіпотез. Різні вчені висловлюють різні точки зору. Однак, як вважає голова Уфологічиої  комісії В. Г. Ажажа, чим більше гі­потез, тим багатша наука, тим ширший вибір і ближче істина.

— Друга гіпотеза — океа­нічна, — продовжує нашу роз­мову   Володимир    Георгійович.

— Відповідно до цієї теорії НЛО базуються десь у безкра­їх просторах океану. Цю проб­лему обговорювали і в ООН у 1977—1978 роках на прохання прем'єр-міністра Гренади, який заявив, що нерозпізнані об'­єкти раптово вилітають з во­ди, крутяться довкола кораб­лів,   заважаючи  судноплавству.

Я й сам почав свою уфологічну діяльність з гідросферного аспекту.

Сталося це ви­падково. До мене звернулися з редакції журналу «Наука и жизнь», попросили зробити ог­ляд листів читачів з проблем Бермудського трикутника. Я здивувався, оскільки до цієї теми ніякого відношення не мав. «Але ж ви недавно повер­нулися з підводної експедиції», — відповіла мені редактор. Дійсно, я був начальником екс­педиції, і хоч плавали ми тільки у Північній Атланти­ці та Баренцовому морі, вирі­шив підготувати статтю, ос­кільки ця проблема мене ціка­вила. Проте виявилося, що в трьох головних наукових біб­ліотеках Москви тоді, 1976 ро­ку, серйозної наукової літера­тури по Бермудському трикут­нику не було. Знайшов тільки одну  книгу  на  цю  тему  і  там зустрів термін «УФО». Мені здалося це серйозним і я, як колишній офіцер-підводник, пі­шов у Головний штаб Військово-морського Флоту.

-Зустріли вас там, напев­не,  без особливого  ентузіазму?

Ні, прийом був гостин­ний, розмова коректною, заці­кавленою. Віце-адмірал Ю. В. Іванов колись проходив служ­бу на підводному човні, ту­ди я прийшов молодим штур­маном після закінчення учили­ща. І ось він показує досьє, де повідомляється про появу гі­гантських циліндрів, нібито ме­талевих, завдовжки 890—900 метрів. Вони зависали над го­ризонтом, а з них вилітали більш дрібні апарати. Пізніше виявилося багато свідчень моряків, які спосте­рігали НЛО. Розповіді очевид­ців завжди особливо цікаві на­самперед для вчених, адже це документальні   факти...

Так, цікавих фактів ба­гато. Наприклад, під час висо­коширотної експедиції абсолют­но раптово з води, пробива­ючи лід, величезною сріблястою кулею вилетів НЛО. На криго­лам летять осколки льоду — отже, епізод, як бачимо, суто реальний. Пізніше з'явилася ін­формація про те, що одне суд­но Північного флоту 7 жовт­ня 1977 року облетів НЛО. При цьому пропав радіозв'язок.

Або ж такий випадок: атом­ний підводний човен перебу­вав в океані. Зненацька гідроакустик доповідає, що шість цілей знаходяться на постій­них курсових кутах відносно човна. Ніякі маневри не допо­магають, відірватися не вдаєть­ся. Довелося спливати. Одно­часно   спливли  шість   НЛО.

Потім Юрій Васильович ви­кликав          військовослужбовця, який     за     два     дні до нашої розмови зустрівся з НЛО під Москвою. Було ще два свідки. Склали офіційний протокол про це «побачення», подарува­ли й мені один примірник. У мене вже не лишалося жодних сумнівів у тому, що НЛО — це об'єктивна реальність. Роз­відувальне управління стало першим замовником наукової теми «Гідросферний аспект проблеми   НЛО».

Тему — а я був її керівни­ком — виконали і супроводили інструкцією по спостереженню за нерозпізнаними літаючими об'єктами з кораблів, яку було впроваджено на Військово-морському Флоті відповідною директивою. Так я став уфологом. Наше дослідження відбу­валося інформативним шляхом. Ми не змогли довести, де ВОНИ базуються, однак дове­ли, що  вода також є середо­вищем  їх   існування.

— Тобто це середовище перебу­вання ще не означав середо­вища проживання. Дуже ціка­во: де ж «домівка» НЛОнавтів?

— Існує ще й третя гіпотеза — гірська. Її з успіхом розроб­ляє Томський політехнічний Ін­ститут.   Справа   в   тому,   що   в гірських розломах, залишених шахтах, у  кратерах  виникають плазменні утворення — ком­пактні, вони світяться, маневру­ють. Можливо, це НЛО. Є ще й міражі, і кульові блискав­ки, і невеликі, красиві хма­рини, підсвічені сонцем на схо­ді і заході, і полярні сяйва, і метеорити, боліди... Додайте до цього результати людської ді­яльності: ракети, літаки, дири­жаблі, гідрометеорологічні та аерологічні балони, траєкторії яких не піддаються прогнозу­ванню.Так, усе це слід враховува­ти. Проте погано, що все це дає привід консервативно мис­лячим  ученим з Академії наук, які не займаються предметно уфологією, твердити, що 90— 95 процентів НЛО нібито впи­суються у всі ці уявлення. І тільки 5—10 процентів, на їх думку, становлять польоти не­відомих пілотованих кораблів. Не вірте цим заявам — тут усе поставлене з ніг на голову. Мені й моїм колегам доводи­лося ознайомлюватися з пока­заннями очевидців. Усе, повто­рюю, якраз навпаки, — тіль­ки 5—10 процентів можна від­нести до запусків ракет і лі­таючих балонів. Усе ж решта —   НЛО.

-Ви назвали три гіпотези походження НЛО. Є. напевне, й  інші версії?

Є ще теорія про навію­вання, яка передбачає, що люди навіюють собі те, що хочуть бачити. А можливо, комусь просто щось ввижається? Ад­же у нас внаслідок постійної напруженості життя чимало людей з нестійкою психікою. Однак самим тільки навіюван­ням не пояснити продавлю­вання грунту на місцях поса­док, опік у Наталки Баринової чи буксування навантаже­ного товарного поїзда.

—         Володимире Георгійови­чу, а чи всі ми однаково бачимо об'єкт, точніше, чи всі ми однаково сприймаємо те що бачимо?

Цікаве запитання. Ха­рактерно, що група людей мо­же бачити той самий об'єкт у різній формі в залежності від індивідуальних психофізичних особливостей. Один дивиться і бачить НЛО, що зробив по­садку, другий — взагалі не бачить цього об'єкта, третій —бачить його в зовсім іншому вигляді, четвертий — теж не бачить, а п'ятий — бачить, як перший; Про що це свідчить? Про те, що необхідно відкину­ти думку, нібито інопланетяни прилітають до нас на якомусь космічному фаетоні типу на­шої ракети і так само відлі­тають назад. Тут неприпустимі стереотипні уявлення, потріб­но розглядати систему в ком­плексі: об'єкт, суб'єкт — спос­терігач, у якого суто індивідуальний психофізичний «апа­рат». І ноосфера — сфера розу­му, яка оточує Землю, її Ін­формаційний   шар.

-Ця система. напевне, вивчається якимось спеціалізо­ваним  НДІ?

Ми нині тільки шукаємо взаємодію цих трьох елемен­тів, наука перебуває, я б ска­зав, на периферії пізнання ці­єї  проблеми.

-А може, мають рацію скептики, які вважають. що марно намагатися осягнути вищий розум з позиції ниж­чого?

Ні в якому разі! Ми по­винні це робити, повинні ося­гати. Взаємодія вже відбува­ється, і необхідно на неї реа­гувати: спочатку гіпотезами, глибоким пізнанням, а згодом — і ділом. Не люблю гучних слів, проте хочу сказати: наші нащадки не простять нам, як­що ми відмовимося досліджу­вати таємничий і прекрасний світ,   який   нас   оточує.

Розмову вели Л.   МОІСЄЄВА   та Ю. ЖДАНОВ.

.