Баннер
Голос епохи
Злато скіфів
Цей День в історії
Колекція української музики
Ecotime
Эксклюзивные газовые плиты
ровная керамическая поверхность


ДИВО-КАРТИ2

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

З архіву статей 

Загадки минулих цивілізацій

ДИВО-КАРТИ

2. КОПІЇ З ОРИГІНАЛІВ, ЯКИМ ТИСЯЧОЛІТТЯ

Чарльз Хепгуд, професор, викладач історії науки Нью-Хемпширського університету, автор книги «Плаваюча кора Землі» (передмову до якої написав сам Альберт Ейн­штейн) продовжив дослід­ження,розпочатіГ.Маллері.

1959 року професор вирі­шив ознайомитися з іншими старовинними   картами,     що зберігалися в найсолідніших бібліотеках.   Серед   них   він натрапив на карту світу, складену французьким мате­матиком і географом Оронцієм Фінеєм (Оронсіусом Фінеусом).

Як писав Хепгуд у своїй книзі «Карти стародавніх морських королів» (1966 р.), вже перший погляд на цю карту змусив його букваль­но остовпіти. Перед очима вченого лежала карта Антарк­тичного континенту, що не поступалася сучасним кар­там, складеним з допомогою найдосконаліших інструмен­тів! Але ж карта Фінея по­бачила світ у 1531 році! Точність, з якою було на­креслено Антарктиду, вра­жає. Щоправда, у Фінея шос­тий континент має дещо біль­ші розміри, ніж на сучасних картах. Наступні докладні дослідження показали, що автор карти, перемальовую­чи її з якогось набагато ста­рішого оригіналу, припустив­ся кількох помилок, зокрема, сплутав 80-ту паралель з Південним  полярним  колом.

Що являв собою старовин­ний оригінал — нам невідо­мо. Хепгуд виправив помил­ки, і виявилося, що карта Оронція Фінея являє собою свідчення просто-таки незвичайних знань творців оригіналу, з якого Фіней зняв ко­пію. Довготи на ньому по­значені через 10 градусів. А донедавна вважалося, ще цей винахід було зроблено набагато  пізніше!

На карті Фінея переваж­ну частину Антарктиди по­казано без крижаного шару! Ми бачимо на ній гірські пасма й долини, узбережжя окреслено хвилястими ліні­ями фіордів, річки впадають у океани. Берегова лінія на­багато більше подрібнена, ніж на сучасних картах. І ще — цікава деталь: відсутній пів­острів Палмера (Земля Граама).

«Це вже серйозна помил­ка!» — вирішили сучасні до­слідники. — Адже йдеться не про якийсь там незнач­ний острівець, а про части­ну Антарктиди, занадто важ­ливу, щоб її можна було не помітити. Хіба що такого півострова взагалі не існує?! І що ж? Виявляється, незна­ні автори карти, яка була взірцем для Фінея, мали та­ку ж рацію, як і у випадку з Землею Королеви Мод ма­ли автори взірця, яким ко­ристувався адмірал Пірі Рейс! Півострів Палмера ви­явився лише крижаним пас­мом, що з'єднало острів з континентом. Інакше кажучи, карту, що стала взірцем для Фінея, було створено у ті ча­си, коли цього пасма ще не існувало. А коли саме — ми поки що не в стані з'ясува­ти...

Цікаво, що й обриси узбе­режжя Землі Королеви Мод у варіанті Фінея точнісінько збігаються з аналогічними об­рисами, накресленими у 1513 році Пірі Рейсом.

На картах арабського кар­тографа XVI сторіччя Хаджі Ахмеда можна побачити Аме­риканський континент, нама­льований з неймовірною для тих часів точністю. Від пів­нічних берегів Північної Аме­рики до Бразілії берегову лінію відтворено без жодної помилки! Але ж нам відомо, що створити настільки до­кладну карту люди спромог­лися лише через два століт­тя! Крім того, Хаджі Ахмед показує материк у тому міс­ці, де зараз знаходиться Берінгова протока. Відомо, що у найвіддаленіші часи, ще до льодовикового періоду, там справді була земля. Але звідки про це знає карто­граф  XVI  сторіччя?

В 1339 році склав свою карту Дульцерт. Вона заслу­говує на увагу хоча б то­му, що узбережжя Середзем­ного моря на ній намальо­ване не гірше, ніж це зро­бив би картограф — наш су­часник.

Вивчаючи старовинні кар­ти, Хепгуд шукав і відсут­ню частину карти Пірі Рей­са. Як ми вже зазначали, на залишках карт турецького адмірала не вистачає біль­шої частини Африки, Євро­пи і майже всієї Азії. Хепгуд сподівався знайти якщо не аутентичну карту, то хоч-би якусь аналогічну. Він від­шукав датовану 1502 роком карту Де-Канерія, переваж­ну частину якої займала Аф­рика. На ній фігурують аф­риканські узбережжя, які на той час лише почали вивча­тися. Але ніхто з тодішніх мандрівників, навіть Васко да Гама, який у 1497—99 роках обігнув цей континент, не складав карти його бе­регів.

У 1510 році португалець Хорхе Рейнель склав кар­ту Індійського океану, де чіт­ко зображено... Австралію! Нічого й казати: у ті часи нікому в Португалії й на дум­ку не спадало, що такий кон­тинент існує. Тільки чомусь це зображення було дивним — Австралія була трохи ви­довженою і начебто розташо­ваною далі на північ, ніж в дійсності. Але одного разу Хепгуд побачив фотознімок, де зображено модель земної кулі так, як би наша плане­та виглядала при зйомці з ве­ликої висоти. Так от — на знімку Австралія вигляда­ла точнісінько так, як на карті Рейнеля!

Загадку являє собою й карта Зенона, складена у 1380 році, бо на ній показано Гренландію без льодового шару!

Не менш цікаві карти Андреа Бенікаса (1508 рік) та Ієгуди Ібн бен Зари (1487рік), де показано Північну Європу, а на ній — півден­ний кордон льодовиків, які танули. Щоправда, 10 тисяч років тому цей кордон ви­глядав трохи не так, як на згаданих картах. Зате 12 ти­сяч років тому, як вважає професор Ч. Хепгуд, він про­ходив саме там, де зазнача­ють Бенікас та Ібн бен Зара. Аргументів досить, щоб до­вести давність карт, але це ще не все. Ієгуда Ібн бен Зара дуже точно накреслив на своїй карті контури Егейського моря і усіх островів та острівців, що у ньому роз­ташовані. А між ними — ба­гато таких, яких нині не іс­нує! Важко уявити собі, щоб сумлінний та старанний кар­тограф просто вигадав ці ос­трови. Звідки ж вони на карті? Або інакше: де вони поділися? Хепгуд пояснює це досить переконливо: в ча­си льодовикового періоду рі­вень Середземного моря був набагато нижчим, ніж зараз. А коли лід розтанув, цей рі­вень піднявся — і багато островів у Егейському морі пішли під воду, де вони те­пер  і  знаходяться.           Одне не викликає сумніву: усі вищезгадані карти явля­ють собою лише копії старо­давніх карт, складених наба­гато раніше. Коли? Тут ра­хунок йде не на скромненькі століття, а на десяток і біль­ше тисячоліть.

Р.   ФУРДУЙ,    Г. БУРГАНСЬКИЙ.

 

 

 

 

 

 

Просмотры: 414
Комментарии (0)Add Comment

Написать комментарий

busy
 Нет комментариев.
Вам нужно войти или зарегистрироваться что-бы оставлять комментарии.
Обсудить в форуме. (0 комментариев)
Баннер