З архіву статей

Загадки минулих цивілізацій

 Дослідники натрапили на старовинні карти,

де Гренландія і Антарктида зображені... такими,

якими були до того, як їх вкрила крига

 ДИВО-КАРТИ1 

1. СПАДЩИНА АДМІРАЛА

Ось, наприклад, карта Ша­на Северса, яку було вида­но у 1514 році, — майже од­ночасно з картами турець­кого адмірала. На ній ста­ранно виведено обриси бе­регової лінії Європи і Аф­рики, а землі Західної пів­кулі намальовано надто приблизно (Центральної Аме­рики немає зовсім). На кар­ті, яку приписують Гамену (1519 рік), контури амери­канського континенту дуже мало схожі з істинними. Аж ніяк не відповідають дій­сності виконані у 1499 — 1501 роках портулани (кар­ти) відомого іспанського кар­тографа Хуане де ла Коси, який брав участь у першій і другій експедиціях Колум­ба, а згодом плавав з Алонсо де Охедою. На одній з карт, виданій у 1520 році, кінцевою південною    точкою Америки є... землі Бразилії. Нагадаємо, що саме того року Магеллан вирушив у навколосвітню подорож, і її результати ще не були опубліковані.

Але й це ще не все: май­же через 40 років після Пірі Рейса Себастьян Мюнстер видав свою «Космографію», де зображення земель За­хідної півкулі також було ще дуже далеким від істи­ни...

Як же спромігся турець­кий адмірал у 1513 році по­казати не лише берегову лі­нію всієї Південної Амери­ки, але й невідомі на той час європейцям ріки цього континенту — Амазонку, Оріноко. Парану, Уругвай тощо? На карті Рейса вка­зані подробиці рельєфу Бразилії, які ще не міг картувати Амеріго Веспуччі у 1501 році. Адже, досягнув­ши Аргентіни, він від Ла-Плати повернувся до Атлан­тичного океану. Карту Пірі Рейса було накреслено за 6 років до того, як Магел­лан відкрив незнані береги від нинішнього Монтевідео до Патагонії.

Детально обстеживши карту Пірі Рейса, дослід­ник Г. Маллері дійшов вис­новку, що адмірал накрес­лив береги Антарктиди так, як вони виглядали ще до то­го, як вкрилися кригою! Ця смілива гіпотеза вимагала докладної перевірки.

Французькі полярні екс­педиції, що працювали спо­чатку у Гренландії, а зго­дом — у Антарктиді, вико­ристали новітню техніку (сейсмічні зонди і гравімет­ри) і провели докладні вимі­рювання товщини крижа­ного шару. Над материко­вими землями Гренландії вона сягала 3300 метрів, у Антарктиді — 4500 метрів. Отже, Маллері дістав но­вітні географічні дані і зміг порівняти їх з картою Пі­рі Рейса. Свої висновки він представив на науковому фо­румі Джорджтаунського уні­верситету у Вашінгтоні у серпні 1956 року. Вчений стверджував, що турецький адмірал накреслив на своїй карті обриси Гренландії, які цілком збігаються з обриса­ми, визначеними французь­кими дослідниками середи­ни XX століття (після дов­гої, копіткої і виснажливої праці).

Усе це повністю стосува­лося й Антарктиди! Більше того—острови, вказані на карті Пірі Рейса,    точнісінько відповідали розташуванню тих, які раніше здавалися нам верхівками гірських пасм, вкритих льодом. Їх було відкрито у 1954 році на Землі Королеви Мод нор­везько - шведською і бри­танською експедиціями і то­го ж року описано у жур­налі «Нейшнл джіогрефік». Виявилося, що турецький ад­мірал мав рацію: у цій час­тині Антарктиди лише кри­га створює ілюзію цілісно­сті. Однорідного суцільного континенту під ним немає: є лише острови, відокремле­ні один від одного морем.

Та й це ще не все. Маллері ознайомився з картою узбережжя Антарктиди, яке відповідало Землі Королеви Мод. Цю карту вперше склав Петерман у 1954 році. Оби­дві карти — Петермана і Рейса — співпадали майже ідеально. Майже — бо у  двох місцях, де Петерман наніс на карту затоки, у Рейса був показаний мате­рик. Маллері вирішив з'ясу­вати, у чому тут справа. На його прохання інститут гід­рографії відрядив спеціаль­ну експедицію, яка ще раз, із допомогою сейсмозондів, дослідила цей район. І що ж виявилося? Виявилося, що мав рацію не Петерман у 1954-му. а Пірі Рейс у 1513-му!

Отже, гіпотеза про те, що карти Пірі Рейса сяга­ють у далеке минуле, поча­ла здаватися не такою вже й невірогідною. На згадано­му вище, форумі, в Джордж­тауні професор Д. Лінеан за­явив: «Дослідження свід­чать, що карти Пірі Рейса дуже й дуже старі. І я га­даю, що додаткові сейсмічні дослідження по встановлен­ню розташування материків і крижаних шарів доз­волять констатувати, що ці карти набагато досконаліші, ніж  ми  зараз  вважаємо».

Г. Маллері висунув гіпо­тезу: Пірі Рейс натрапив на залишки старовинних знань, що передавалися з поколін­ня у покоління. Джерела цих знань загублені десь у найвіддаленішому минулому, у тих часах, коли Гренландія і Антарктида ще не були вкриті  кригою.   Виникає  питання коли ж це було?

Міжнародний геофізичний рік дав докладну відповідь на це запитання. У 1957 ро­ці було встановлено, що на­ступ криги почався приб­лизно між 9 і 10 тисячоліт­тями тому. Цю ж точку зо­ру висловив і головний гля­ціолог французьких поляр­них   експедицій  Клод   Лоріус.

Становить інтерес ось такий коментар Г. Маллері: «...У створенні цих карт мали брати участь не лише видатні дослідники, а й доб­ре організовані групи тех­ніків - гідрографів та інших фахівців. На картах Пірі Рейса дуже точно вказано географічні довготи, хоч ни­нішня наука вміє визнача­ти їх на такому рівні лише близько двох століть. Важ­ко навіть уявити собі, що подібні карти можна було скласти без допомоги авіа­ції».

Швейцарець Еріх фон Денікен, про якого ми вже зга­дували у попередніх стат­тях цієї рубрики, та інші прихильники теорії палео-контакту вважають, що фе­номен карт — це залишки знань, залишених людст­ву представниками позазем­ної високорозвинутої циві­лізації, які нібито колись гостювали на нашій планеті.

А професор Хепгуд з Нью - Хемпширського уні­верситету не виходить у сво­їх   гіпотезах   і   припущеннях за межі нашої біосфери. Він вважає, що не менш як 10 тисяч років тому якесь від­галуження      людської   раси, співіснуюче з іншими, менш розвиненими расами, зро­било велетенський стрибок у своєму розвитку і доско­нало вивчило планету. А по­тім, внаслідок якогось ка­таклізму, ця раса зникла з земної поверхні й залишила тільки деякі сліди свого іс­нування. Професор нагадує, що всього лише сто років тому наука почала пересува­ти у глибину тисячоліть кор­дони історії, знайшла за­лишки цивілізацій, які вва­жалися міфічними (Троя, Кріт), або були зовсім не­відомими (Шумер, Хараппа, Мохенджо - Даро). От­же, вважає Хепгуд, подаль­ші досягнення мають при­звести до відкриття цієї пра­давньої  цивілізації.

Р.   ФУРДУЙ, Г.   БУРГАНСЬКИЙ.

Комментарии (0)

Показать/скрыть форму отправки

Имя

Комментарий

меньше | больше

Подписаться на обновления комментариев по e-mail

Напишите отображаемые буквы

Добавить комментарий