ЗЕМНА ТАЄМНИЦЯ СІРІУСА

З архіву статей

ФАНТАСТИКА БЕЗ ФАНТАСТИКИ

ЗЕМНА ТАЄМНИЦЯ СІРІУСА

«МОЛОДЬ УКРАІНИ» 19 квітня 1984р

БЛИЗЬКО трьох парсеків відділяють нашу Сонячну систему від яскравої зірки Сіріус. Майже дев'ять років треба сонячному променю, щоб подолати цю відстань. Однак Сіріус — одна з найпопулярніших зірок. Він — герой багатьох космологічних легенд...

Ще 1844 року відомий астроном Ф. В. Бессель висунув припущення: Сіріус має супутника, вплив якого зумовлює відхилення зірки від загальноприйнятої теорії. Але минуло ще вісімнадцять років, перш ніж спостерігачам вдалося побачити Сіріус В.

Тільки незадовго до першої світової війни вченим вдалося визначити розміри та щільність Сіріуса В. Тоді стало зрозумілим, чому так сильно впливає він на рух свого старшого братця. Маленький, майже невидимий Сіріус В виявився надзвичайно важким — кубічний сантиметр його речовини важить понад 150 кілограмів!

Виходячи з цих відомостей та деяких даних сучасної ядерної фізики, радянський учений-астроном Д. Я. Мартинов висунув у 60-х роках таку теорію утворення Сіріуса В. Ще на початку нашої ери Сіріус В був значно більший за старшого — та чи старшого? — брата. Тобто, це була типова червона зірка-гігант. У повній відповідності із законами еволюції зірок, вона якоїсь миті перетворилась на Наднову. Це була не справжня Наднова, скажімо, як та, що вибухнула 1054 року, залишивши по собі Крабовидну туманність. Сіріус В «тихцем» скинув оболонку й став білим карликом завбільшки з планету Уран.

Майже водночас з Д. Я. Мартиновим таку ж гіпотезу висунув англійський астроном У. X. Мак-Крі. Історія Сіріуса В, на його думку, була добре відома на Землі раніше, а зберегла її до нашого часу традиційна міфологічна космогонія... далекого африканського племені догонів...

НА ТЕРИТОРІЇ Республіки Малі є віддалене й майже неприступне плато Бандіагара. Понад 500 років гори й бездоріжжя надійно захищали його мешканців від впливу влади Ісламу, християнських місіонерів колоніального періоду. Практично незайманими залишилися головні надбання культури племен ару, діон, оно й домно, з яких складається трьохсоттисячний народ догонів. Ці надбання — в давніх традиціях народу, в його надзвичайно складний міфології та космогонічних уявленнях, які багато в чому перевершують міфологічну космогонію інших народів такого ж ступеня розвитку. Припускають, що принаймні двоє тисячоліть тому рівень розвитку догонів був не нижчий, ніж, скажімо, у народів майя.

Лише в тридцяті роки XX сторіччя почалося детальне вивчення догонів. Понад тридцять років віддав їм відомий учений, глава французької школи африканістики, професор Марсель Гріоль. Йому допомагали фольклористка, нині директор Музею Людини в Парижі, Жермена Дітерлен, Женев'єва Калам Тріоль, Ломенік Заан та інші вчені-етнографи. Протягом довоєнних та перших післявоєнних років вони видали чимало статей та монографій, присвячених своєрідним традиціям цього народу. Науковці виявили, що у догонів існує характерний для всіх первісних народів звичай утворення таємних товариств, члени яких проходять складні посвячення, і навіть розмовляють між собою незрозумілою для невтаємничених говіркою. У догонів це — «Товариство масок».

Довгорічна праця Марселя Гріоля та його помічників, їхнє намагання жити життям племені, щира й відверта зацікавленість у пізнанні культури догонів відкрили для них серця володарів племені, вищих сановників Товариства масок. Серед нічної темряви, у далеких гірських печерах відбулася урочиста церемонія посвячення Марселя Гріоля в члени товариства. Після цього рада старійшин племені дозволила посвятити Гріоля в таємне знання догонів.

Саме з праці М. Гріоля запозичив відомості про Сіріус В англійський астроном У. X. Мак- Крі. Що ж відомо догонам про загадку Сіріуса? Чому поява книги М. Гріоля сколихнула не лише етнографів, а й астрономів світу?

Дивовижно складною як для людей, що перебувають на межі кам'яного віку, видається нам космогонія догонів. Тут чітко розрізняються зірки і планети та їх супутники. Міфи вміщують відомості про спіральну побудову Галактики, наявність інших Галактик і населених світів, нескінченність, проте вимірюваність Всесвіту. Зокрема, відомі супутники Юпітера, кільце навколо Сатурна. Вони вважають, що Сонце обертається навколо своєї осі. Земля — так само, а, крім того, вона «пробігає... велике коло світу, як дзига, обертання якої супроводжується переміщенням». Щодо Місяця догони кажуть: «він сухий і мертвий, як висушена кров». Особливою пошаною користується в них Венера, Існують навіть спеціальні слова, якими позначається місцезнаходження її на тих чи інших ділянках неба. Цікаво, що, за уявленнями догонів, у Венери є супутник. Можливо, за нього вони мають Меркурій. Щоправда, 1976 року з'явилася гіпотеза астрономів Фландерна і Харрінгтона, за якою колись Меркурій дійсно був супутником Венери, але потім отримав власну орбіту завдяки впливу тяжіння Сонця. Хтозна, чи не свідчать уявлення догонів на користь і цієї гіпотези?

Детальність поглядів догонів на створення світу та устрій зоряного неба просто дивовижна. Вона не тільки частково співпадає з сучасними уявленнями космологів, але й включає дані, які наука отримала лише протягом останнього сторіччя, а то й десятиліття за допомогою надпотужних телескопів. Запозичення знань у европейских учених виключаються. Власна наука догонів? Тут немає навіть елементарної астрономічної апаратури. Більше того, устрій життя племен — первіснообщинний. Доводиться визнати, що запозичення знань, якщо й існувало, то дуже давно. Але в кого? І як? І чому саме Сіріус — головний герой догонівських міфів?

Про Сіріус догони знають більше, ніж про будь-яку іншу планету чи зірку. Вони вважають його потрійною зіркою, притому називають головний компонент його «СІГІ ТОЛО», а супутники — «ПО ТОЛО» та «ЕММЕ ЙА ТОЛО». За словами втаємничених, навколо останнього обертаються ще два супутники — «АРА ТОЛО» та «ИУ ТОЛО». Всю цю систему догони вважають «пупом світу».

На малюнках догонів виразно видко зображення Сонця і Сіріуса, поєднані складною кривою, спірально закрученою навколо обох зірок. До того ж, один із головних героїв догонської міфології «0Г0» у вигляді «блідого лиса ЙУРУГУ» нібито спустився на Землю саме із зірки «ПО».

ЗВІДКИ ж узяли догони такі детальні знання про Всесвіт? Звичайно, важко уявити собі, що плем'я, яке заледве вийшло з кам'яного віку, мало відповідні прилади для спостережень за зоряним небом. Хоча таку гіпотезу спробували кілька років тому висунути деякі радянські дослідники. Вони запропонували гідродинамічний механізм, за яким у тих гірських печерах, де проходять обряди догонів, може утворюватись «водяна лінза» біля водоспаду підземної ріки. Така лінза здатна відігравати роль рефлектора з посиленням не меншим, ніж у сучасних любительських телескопів подібних систем.

Проте більш вірогідним здається можливість запозичення догонами знань або ж у давньоєгипетських жерців, або ж при... палеоконтакті. Перша гіпотеза спирається на зафіксований у легендах догонів факт переселення їх із якоїсь далекої країни. Відомі нині дані про похід племен, що населяли території поруч із Єгиптом, кудись через пустелю на Захід, подалі від войовничих фараонів. Існують також численні паралелі між уявленнями про Сіріус і його місце в світобудові догонів і давніх єгиптян.

Як свідчить відомий учений-палеонтолог і письменник І. А. Єфремов, уже в III—II тисячоліттях до н. є. в країнах Межиріччя, навіть у Трої, були відомі кришталеві лінзи, дбайливо відшліфовані для оптичних спостережень.

Гіпотеза палеоконтакту, який нібито відбувся не тільки в сиву давнину, за тисячоріччя до нашої ери, а ще навіть і на початку нашої ери, пояснює дивовижні знання та міфологію догонів досить просто і всебічно. Одначе, проти цієї гіпотези існує одне, і важливе, зауваження: ніде не залишилось ніяких слідів подібних зустрічей. І такі запеклі прихильники цієї гіпотези, як відомий французький дослідник Ерік Герє, автор серйозної, добре аргументованої книги «Есе на тему догонської космогонії: ковчег Номмо», все ж визнають, що навіть при наявності сильних доказів на користь гіпотези, прийняти її можна буде тільки при відкритті незаперечних матеріальних слідів подібних подій.

Не виключено, проте, що аргументи такого роду існують у самих догонів. Недаремно ж вони посилались на якісь «грунтовні докази», що зберігаються в таємній печері. Цю печеру «ОЛУБАРУ» не показали навіть Марселю Гріолю, але розповіли, що з неї можна побачити «ПО ТОЛО» та інші елементи системи Сіріуса. На жаль, побачити ті «докази» цивілізованим ученим ще не вдалося.

Усе, що згадано про культуру догонів, наводить на роздуми про таємниці древніх цивілізацій. Людство заглиблюється в мікросвіт, вивчає Всесвіт, але про своє минуле знає ще дуже мало. Ще є чимало незрозумілих для сучасної людини позначок та символів, які треба розшифрувати й пояснити. І коли це станеться, незміряні глибини власного буття розкриються перед нами.

А. КИРЄЄВ.