ГОЛОС ЕПОХИ
Телевізійна програма «ГОЛОС ЕПОХИ»
«Донести мудрість допоки живих....”
Формат програми:
Монолог-розповідь відомої в Україні особистості, переважно літнього віку, про свою долю, про зустрічі з відомими людьми, роздуми про життя, норми моралі, духовність. Монолог героя ілюструється родинними та суспільними фотографіями, кадрами кінохроніки та документальних кадрів епохи, в якій жив, працював, творив герой, часописів відповідного періода про яку веде розповідь учасник. В програмі не має жодного слова неавторських коментарів. Суть програми - авторський монолог, своїми словами донести до глядачів переживання та досвід, мудрість, набуту з роками у житті, пояснити вчинки та висловлювання у той чи інший час зроблені з великих трибун, через свою творчість, політичну приналежність та суспільну діяльність... Словами героя зробити можливий аналіз життєвих перепетій епохи, розказати про невідомі сторінки свого життя чи тих. хто був поряд, підбити підсумки свого життя та дати поради наступному поколінню, зробити своєрідний Заповіт, як це зробив наш Великий земляк - Тарас Григорович ШЕВЧЕНКО.
Програма носить виховний і пізнавальний характер і покликана зберегти у вигляді відеоматеріалу для нступних поколінь мудрість (поки що живих) величних особостей нашої держави. На сьогодні такі герої передачі не запрошуються на політичні „ток-шоу” загальнонаціональних телеканалів і залишаються забутими в тіні агресивного телебачення та нескінченних розважально-музичних та політичних ток-шоу.
Іван МАРЧУК - всесвітньо відомий художник, гордість України
Це передача камерного характеру зі спокійними розповідями мудрих постатей нашої країни, які мають змогу «виговоритись» перед суспільством (як правило вперше), розповідаючи про своє життя, передати аудиторії свою мудрість та переконання, виплекані роками. Передача слугує свого роду живою бібліотекою мудрості, яка буде в майбутньому використовуватись як відеохрестоматія для національного та громадянського виховання.
У програмі відсутній ведучий, герой передачі не відповідає на питання перед камерою, а плавно спогадами переносить глядачів у той чи інший період його життя та життя країни, про науку, політику, культуру, стосунки між людьми.
Герой передачі розповідає про ті моменти свого життя, що пов’язанні з етапами розвитку нашої країни або із зустрічами з цікавими людьми, подає свою точку зору, іноді несподівану, на ті чи інші події, його розповідь є цікавою і одночасно мудрою. Програма слугує глядачам мостом між мудрістю людини, яка гідно прожила свій вік, до майбутнього тим, хто тільки набирається життєвого досвіду. Вона є і просто цікавою для тих глядачів, хто з гідністю може оцінити життя героя програми і з цікавістю переноситься у минуле.
Монолог героя відбувається у найнесподіваніших місцях або, як правило, дома, в зручному звичному місці серед звичних речей, що дозволяє йому розслабитись та відчувати себе затишно, переносячись спогадами у минуле. На передньому плані тільки герой передачі, його обличчя та очі. Це дозволяє глядачеві сконцентруватись виключно на словах героя, над змістом його розповіді.
Більшість героїв передачі ВПЕРШЕ отримують змогу донести своє слово до українців, їх не знає широке коло суспільства, вони не є героями ток-шоу, їх не запрошують (невідомо чому) на телебачення. Але вони є, вони працюють, творять, і поки що немає потреби говорити про них у минулому часі (на зразок програми „Великі українці”, Інтер, в якій йдеться про видатних українців, які вже пішли з життя). Суспільству потрібно послухати цих героїв допоки вони ще поруч з нами, апоки не пізно, бо лише потім людство матиме змогу лише згадувати і полемізувати про такі постаті і характери, які, без сумніву, увійдуть в історію держави.
Серед героїв передачі ЖИВІ сучасні легенди українського народу (як приклад):
Микола ОХМАКЕВИЧ - організатор українського телебачення;
Дмитро́ Миха́йлович Гнатю́к (* 28 березня 1925, Старосілля — тепер Мамаївці, Кіцманський район, Чернівецька область) — український оперний співак (баритон), режисер, педагог.Народний артист України. Народний артист СРСР. Герой Соціалістичної Праці. Герой України. Перший виконавець хітів 1960-тих — пісні «Два кольори» та «Мій Київ». Вільно володієрумунською мовою. Чоловік Галини Гнатюк, мовознавця, історика української мови.
Дмитро Васильович ПАВЛИЧКО - відомий український поет (*28 вересня 1929, Стопчатів) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.
Євге́н Олекса́ндрович Сверстю́к (*13 грудня 1928, Сільце, нині Горохівського району Волинської області) — доктор філософії, головний редактор газети «Наша віра», президентУкраїнського пен-клубу. Автор одного з найважливіших текстів українського самвидаву — «З приводу процесу над Погружальським». Політв'язень радянського режиму.
Ніна Митрофанівна МАТВІЄНКО - народна артистка України; (*10 жовтня 1947, Неділище) — видатна українська співачка, Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1988, Герой України. Член Спілки кінематографістів України (1989).
Ліна КОСТЕНКО – відома українська письменниця,
Дмитро́ Вла́сович Степови́к (*1938, Слободище, Бердичівський район, Житомирська область) — провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної Академії наук України (ІМФЕ НАНУ), професор історії мистецтва Київської Духовної Академії, професор історії культури Українського Вільного Університету в Мюнхені.
Анатолий Юрьевич Мокренко — украинский советский оперный певец (баритон), родился 22 января 1933 года в селе Терны, (ныне - посёлок в Недригайловском районе, Сумской области). В 1963 году Анатолий Мокренко окончил Киевскую консерваторию(кл. Н. Г. Зубарева и А. А. Гродзинского). В 1963—68 солист оперной студии Киевской консерватории, с 1968 — Украинского театра оперы и балета (Киев). Выступает как концертный певец. Народный артист СССР (1976 год)
1991—1999 — генеральный директор и художественный руководитель Национальной оперы Украины им.і Тараса Шевченко.
Мико́ла Григо́рович Жули́нський (* 25 серпня 1940, Новосілки, Демидівський район, Рівненська область) — український літературознавець і політик. Директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Президент Міжнародного громадського об'єднання «Волинське братство», голова Наглядової ради Волинського національного університету імені Лесі Українки. Доктор філологічних наук (1981). Директор Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, академік НАН України. Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка у 2008-2010 рр. Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (1997) і I ступеня (2000), орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009).
Лук'яненко Левко Григорович (*24 серпня 1928, с. Хрипівка, Городнянського району, Чернігівської області) — український політик та громадський діяч, народний депутат України. Багатолітній в'язень радянських тюрем і таборів. Письменник.
ВАНТУХ Миросла́в Миха́йлович (*18 січня 1939, с. Великосілки, Кам'янко-Струмилівський повіт, Тернопільське воєводство, Друга Річ Посполита (зараз — Кам'янка-Бузький р-н,Львівська обл.) — український хореограф, генеральний директор — художній керівник Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П.Вірського, директор хореографічної школи при НЗААТУ ім. П.Вірського; голова Всеукраїнської хореографічної спілки; президент Міжнародного фестивалю-конкурсу дитячих колективів народного танцю, член-засновник Академії мистецтв України (грудень 1996 р.), народний артист України (1977), професор (1997), Герой України (2004).
Анато́лій Тимофі́йович Авдіє́вський (* 16 серпня 1933, с. Федварі, нині с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області) — український хоровий диригент, композитор, педагог. Академік Академії педагогічних наук України (1995). Дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1996).
Богда́н Микола́йович Го́ринь (*10 лютого 1936, Кнісело) — український політичний та громадський діяч, Народний депутат України 1-го та 2-го скликань, журналіст, мистецтвознавець,політолог, колишній дисидент. Член президії товариства «Україна»; голови Товариства «Україна-Польща»; член Центрального проводу Республіканської християнської партії, голова редакційної комісії.
Павло Іванович Муравський (Моравський) (*6 грудня 1914, с. Дмитрашківка Ольгопільського повіту Кам'янець-Подільської губернії) — український хоровий диригент, народний артист України, лауреат Шевченківської премії, професор Національної музичної академії імені П. І. Чайковського, почесний академік Академії мистецтв України, Герой України.
Генадій Йосипович Удовенко (22 червня 1931, Кривий Ріг), член НРУ (з 1999); Верховна Рада України, голова підкомітету з питань прав людини Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з липня 2006), член фракції блоку «Наша Україна» (з квітня 2006); голова Ради з питань етнонаціональної політики (з травня 2006); почесний голова Всеукраїнської асоціації сприяння ООН; почесний президент Асоціації шотокан карате-до (з червня 2001).
Дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посол. Почесний доктор Бріджпортського університету (1997, США), Українського вільного університету в Мюнхені (1997).
Володіє англійською, французькою, польскою мовами.
Кофман Роман (Аврам Ісаакович) — український композитор, диригент. Заслужений діяч мистецтв України (1994). Професор (1996). У 2011 р. був номінований і увійшов до шортлисту Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Леоні́д Степа́нович Таню́к, Лесь Танюк (*8 липня 1938, Жукин, тоді: Димерський район, Київська область) — режисер театру і кіно, професор Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України (1995). Депутат Верховної Ради України: заступник голови Комітету з питань культури і духовності (з 07.2006), член фракції Блоку «Наша Україна» (з 04.2006); голова Національної спілки театральних діячів України (з 1992); голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В. Стуса (з 1992); заступник голови НРУ (з 03.1999), член Політради НРУ (з 03.1999), член Центрального проводу НРУ (з 03.1992); член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з 11.1995); голова Всеукраїнського комітету з підготовки суду над КПРС-КПУ за злочини тоталітаризму «Нюрнберґ-2» (з 1996).
Григо́рій Микола́йович Ча́пкіс (*24 лютого 1930, Кишинів) — хореограф, народний артист України.
Керівник Школи танцю Чапкіса. Головний балетмейстер ансамблю бального танцю «Натхнення» (наймолодшій учасниці якого 50 років). Член журі шоу «Танці з зірками», голова журі фестивалю«Містерія танцю». Вперше вийшов на сцену, як сам каже, у віці 10-11 років у Будинку піонерів. Творчу діяльність розпочав після війни.
Сталін подарував йому годинник і, посадивши до себе на коліна, сфотографувався з ним. Після розвінчання «культу особи» (1956) світлину з написом «Спасибо великому Сталину за наше счастливое детство» мама Григорія спалила.
З 1950 р. працював хореографом у Театрі імені Івана Франка. «Поставив до станка» Амвросія Бучму, Наталю Ужвій, Гната Юру.
З 1955 р. виступав у складі Державного ансамблю танцю УРСР під керуванням Павла Вірського.
Головний танцмейстер Віденського балу.
Відкрив Школу танців Чапкіса, бере участь у численних благодійних проектах.
Автор книжки «Любов і танець — секрети довголіття».
Фільваров Генріх Йосипович (* 30 квітня 1927, Кіровоград) - український архітектор, директор Інституту урбаністики.
Малкович Іван Антонович - український поет та видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
Богуслаев Вячеслав Александрович
Дата и место рождения: 28.10.1938, г. Уральск, Казахстан
Образование: высшее. Окончил Запорожский машиностроительный институт, факультет «Авиадвигатели», инженер-механик (1965)
09.1960-09.1961 - слесарь авторемонтных мастерских, г. Уральск
09.1961-1962 - слесарь, п/я 18, г.Запорожье
12.1961-12.1965 - студент Запорожского машиностроительного института
02.1966-1969 - инженер-конструктор Запорожского моторостроительного завода
1969-1973 - начальник отдела Запорожского моторостроительного завода
1973-1988 - директор Волочиского машиностроительного завода
03.1988-1991 - генеральный директор объединения, г. Запорожье
1991-1994 - генеральный директор ПО «Мотор Січ»
06.1994-05.2006 - председатель правления, генеральный директор ОАО «Мотор Січ»
04.2006-11.2007 - народный депутат Верховной рады Украины 5-го созыва (от Партии регионов, № 5 в списке)
Председатель подкомитета по вопросам законодательного обеспечения оборони государства, оборонно-промышленного комплекса, военного и военно-технического сотрудничества Комитета по вопросам национальной безопасности и обороны (с 07.2006)
с 11.2007 - народный депутат Верховной рады Украины 6-го созыва (от Партии регионов, № 11 в списке) Заместитель председателя Комитета по вопросам национальной безопасности и обороны (с 12.2007)
Доктор технических наук (1993), профессор (1996), Лауреат Государственной премии Украины в области науки и техники (2001), Член правления Украинского фонда культуры, Герой Украины (с вручением ордена Державы, 19.01.2000)
Награды: Орден Трудового Красного Знамени; Орден «Знак Почета»; Почетное отличие Президента Украины (09.1996); Орден «За заслуги» II (08.1998), I ст. (09.1999); медаль «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения В.И.Ленина»; медаль «Ветеран труда».
та сотні інших достойних і часто маловідомих героїв.
Оригінальність програми: контрастно відрізняється від більшості сучасних програм своїм спокійною атмосферою змістовної цікавого монологу-розповіді. Програма виразно запам’ятовується глядачами через незвичний формат: відсутністю ведучого, відсутністю запитань, уникненням відволікання уваги глядачів на умови проживання героя (оскільки зйомки не проходять вдома чи в телевізійній студії), або вміння приготування ним страв і т.п. Цим досягається максимальна концентрація глядачів на змісті того, про що розповідає герой. Тобто прогрмама має сучасний „стандартний” монолог сучасного європейського формату.
Не зважаючи на класичність формату, ця програма передбачає високу цікавість глядацької аудиторії та високі рейтингові показники.
Тривалість передачі : 45 хвилин.
Періодичність виходу: щотижня, прем’єрний показ на вихідні з повтором у будні.
Час показу: неділя, повтор у будні.
Ефір: ТРК
Цільова аудиторія: загальна.
